- відсталий
- [в'ідзста/лией]
м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
відсталий — а, е. 1) Який залишився в дорозі позаду інших. 2) Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. || у знач. ім. відста/лий, лого, ч. 3) Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; прот.… … Український тлумачний словник
відсталий — 1) (який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими), малорозвинений, малорозвинутий, нерозвинений, нерозвинутий; несвідомий (про людину) 2) див. дурний I … Словник синонімів української мови
відсталий — 1 дієприкметник відсталий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину … Орфографічний словник української мови
розумово відсталий — прикметник з прислівником … Орфографічний словник української мови
зацофаний — Зацофаний: Зацофаний: відсталий [41;53] відсталий, реакційний [31] … Толковый украинский словарь
безкультурний — а, е. Який страждає на брак культури, культурно відсталий … Український тлумачний словник
відсталість — лості, ж. Стан і властивість за знач. відсталий 3) … Український тлумачний словник
відстало — Присл. до відсталий … Український тлумачний словник
глухий — а/, е/. 1) Який нічого не чує або недочуває. || у знач. ім. глухи/й, хо/го, ч.; глуха/, хо/ї, ж. Той (та), що нічого не чує або недочуває. || перен. Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий. 2)… … Український тлумачний словник
домостроївський — а, е, книжн. З консервативними нормами поведінки; відсталий, застарілий … Український тлумачний словник